Приєднуйся до команди
This is ПИВБАР

Олег Романенко – інструктор школи THIS IS ПИВБАР, пивний сомельє та блогер. В компанії 3 роки. Починав із позиції бармена.

Привіт. Ти звідки сам? Як потрапив до THIS IS ПИВБАР?

Я з Білої Церкви, з міста добра. Потрапив до THIS IS ПИВБАР після довгих пошуків себе, змінив декілька професій, здається 7. Взагалі, я будівельник за освітою, працював за кордоном. У ПИВБАР вже цілеспрямовано йшов будувати кар’єру.

Тобто, ти знав, що THIS IS ПИВБАР – це компанія, де реально втілити кар’єрні амбіції?

На співбесіді бар-менеджер із HRом розповіли про можливість кар’єрного зростання. Я повірив і ось, як бачиш, мене не обманули.

Що найперше подумав, коли потрапив до ПИВБАРу?

Я ж прийшов ще до Пивної №1, на Оболонь. Знаєш, мені не сильно то й сподобався формат, але здивував підхід. Зустріла хостес, привіталася, провела, дуже люб’язна. А сама співбесіда пройшла надзвичайно позитивно, нормальні запитання, ніякого стресу, дружелюбні люди. Я зацікавився. Запитав навіщо стільки кранів пива, коли є всього лише темне, світле, нефільтроване. /Сміється/.

Тобто ще 3 роки тому ти нічогісінько не знав про пиво та увесь цей двіж. Як так сталося, що став Пивним Гідом?

Нічого не знав, мислив усіма міфами й стереотипами, про які зараз розповідаю своїм стажерам та гостям. Знову ж таки, на співбесіді, бар-менеджер розповів, що пиво набагато цікавіше, ніж здається на перший погляд. У процесі роботи почав читати та дізнаватися більше із літератури, що є у бібліотеці компанії. А я такий, люблю вчитися. Колись мені відкрилася така проста істина: “якщо робиш щось, то роби це найкраще”. Працюєш двірником – замітай найкраще. Працюєш бізнесменом – побудуй найбільшу компанію. Так став одним з найкращих по пиву в ресторані. А тоді, після Хакатону з’явилася ця посада і мені запропонували спробувати.

Не хотілось би тебе засмучувати, але немає такої професії “Пивний Гід” J Не було страшно пірнати у щось зовсім нове?

Страшно, звісно страшно. Мене взяли до команди відкриття Тростянецької. А там більше100 сортів пива і потрібно було розбиратися ще краще, вчити ще більше. Ні компанія, ні я точно не знали, чи піде ця штука із Пивним Гідом. Та це був величезний кредит довіри і не хотілося підкачати. На той момент це дуже структурувало моє навчання. І досі, кожного ранку я починаю свій день з того, що за кашкою кави відкриваю профільні сайти й читаю що, де новенького сталося, про нові сорти, тренди. І цю інформацію передаю своїм гостям та стажерам. А як тільки ти випадаєш із цього замєсу хоч на трішки – починається регрес.

Але ж і на цьому ти не зупинився. Почав активно займатися своєю сторінкою в Instagram . Для чого? Яка місія цього твого проекту? Це ж зовсім ніша.

Блогерство з’явилося паралельно із Пивним Гідом. Насправді, я завів сторінку, щоби занотовувати всі сорти, які пробував, адже через деякий час ти елементарно забуваєш, які саме відтінки фініків чи горобини у тому чи іншому пиві ти колись відчув. То були трешові фото на початку, брудна пляшка на білому листку А4. Та прийшли перші 200 підписників і я зрозумів, що потрібно робити якісний контент, став цікавитися smm. Зараз, разом із пивними новинками, читаю статті про маркетинг. І ось так, за 2 роки 15 тисяч набралося, а на пивних фестивалях навіть впізнають та кажуть «давай зробимо фото, я тебе читаю».

Знаю, що тобі пропонували і пропонують місця в інших закладах і, до слова, у хороших закладах. Чому лишаєшся? Так, так, час каверзних питань настав.

Так, пропонували і достатньо класні компанії і гіганти. Але я зараз навіть не знаю, що має статися, щоб я покинув компанію. Я патріот THIS IS ПИВБАР, я це визнаю. І кожен день я думаю, як зробити краще для нього. Ідеї, в які могли б не повірити у інших компаніях, тут повірили і багато вже є реалізованими. Із Льошою Караїмом ми придумали Фрут Хед. Та й цю професію – Пивний Гід, також вигадали командою, запустили і зараз нас копіюють. В ПИВБАРі ми постійно шось круте придумуємо. Сама неадекватна ідея, на перший погляд інших, може бути протестованою. Це дуже подобається. А інші компанії пропонують просто гроші і, по великому рахунку, купляють мене, як професіонала. А THIS IS ПИВБАР мене виростив і зробив професіоналом. І я впевнений, що тут я доб’юсь набагато більшого.

І тут є велика місія та ціль. Ми змінюємо пивну культуру в Україні і я хочу бути учасником цього процесу.

Добре. А якщо тобі все подобалося, як сталося, що наразі ти – інструктор школи сервісу?

Школу THIS IS ПИВБАР частенько помилково називають школою сервісу. Але це не тільки про сервіс. Це школа ПИВБАРу взагалі. Пивний Гід, – він спілкується із гостями, але його функціонал обмежений. А на школі я розумію, що можу охопити більше людей і передати іскру та пивну філософію кожному стажеру, що потім вийде до зали. Таким чином, в нас не лише 4 Пивні Гіди – носії знань, а цілий табун заряджених молодих людей.

Твої надбання за період роботи у компанії? Чим пишаєшся?

Коли прийшов до школи, то ми працювали за с тарою програмою, що була доволі незручною у користуванні та ще й коштувала компанії грошей в обслуговуванні. Разом із моєю колегою Сашою Отдєлєнцевою – сервіс-менеджером, ми впровадили нові інструменти, що є більш комфортими, безкоштовними, а рівень захисту файлів вищий.

Найсильніші емоції, позитивні/негативні, пам’ятаєш?

Та багато таких, майже кожен день щось хороше стається. Дуже крута команда мене оточує. Але точно згадаю, коли запропонували стати Пивним Гідом. Не знав 100%, чим буду займатися, але із цього виросла нова професія в Україні. Із факапів? Та фіг його знає, багато було. Ти ж сама знаєш, що на цьому ми вчимося.

Що б сказав собі 19-річному?

Приймай рішення швидше та працюй більше.

THIS IS ПИВБАР для тебе – це..?

Життя. Знаєш, коли раніше пробував себе у різних професіях та компаніях, рано чи пізно з’являлося таке відчуття, що я не хочу йти на роботу. За всі роки роботи у THIS IS ПИВБАР ні разу не виникало такої думки.

Плани, мрії, якщо не секрет?

Давно ставлю одну ціль, але часто відкладаю – це атестація BJCP. Це програма сертифікації пивних сомельє. Вона включає в себе знання всіх сортів пива, іспит складається у Чехії, англійською мовою. Наскільки я знаю, в Україні такий іспит склали лише 2 людини. Моє завдання – це підтягнути англійську, – паралельне таке підзавдання, й отримати диплом. Із таким дипломом можна працювати суддею на пивних конкурсах по всій планеті. Це також про пивну культуру. Поки що трохи лячно, але ж ми у THIS IS ПИВБАР любимо ставити собі складні, великі й амбіційні цілі.

Хочу ще пиво зварити, в мене є ідеї, рецепти, але потрібен час. Та все буде. І моє пиво буде у THIS IS ПИВБАР, таке, що змінить уявлення багатьох людей про український крафт.

Предченко В’ячеслав – кухар, старший зміни THIS IS ПИВБАР на Тростянецькій. У компанії 2 роки. Починав на позиції кухаря гарячого цеху.

Добре, як все починалося? Як сюди потрапив?

В мене друг тут працював, розказував, як все класно. Покликав. Прийшов, сподобалося.

Із дитинства хотів бути кухарем?

Та я до цієї професії прийшов якось спонтанно. Але завжди подобалося готувати, так.

Як думаєш, повар, зараз в Україні, – перспективна професія? IT на гребені хвилі, як у твоїй сфері?

Вважаю, що перспективна, хоча і дуже тяжка. Україна в кулінарному плані розвивається дуже швидко.

Ти починав із позиції кухаря гарячого цеху. Були вже на той час мрії, плани підкорення?

Знаєш, ні. Але поступово навчався, набирався досвіду, тренінги, курси. THIS IS ПИВБАР у цьому плані дав мені дуже багато.

Ти вже не лише кухар, ти ще й старший зміни. Які якості в собі розвинув у зв ’ язку із новими обов ’ язками?

Управління персоналом. Зрозумів, що можу керувати командою. Зараз навчаємося на курсі OLOS, це також дуже структурує знання.

Кухня не контактує із гостями. Ви лишаєтеся за лаштунками. В чому тоді сатисфакція від роботи?

Офіціанти передають вітання від гостей. Але так, дуже приємно, коли ти приготував страву і люди хвалять. Читаю відгуки у корпоративній соціальній мережі після кожної зміни. Це завжди заряджає енергією.

А є якісь хоббі, чим займаєшся, коли випадає вільний день?

По різному, вихідні на вихідні не схожі. Останній місяць працював без вихідних, тож потім 3 дні просто валявся вдома.

Що тобі важливо у комапнії? Зп, сервісна культура, розвиток?

Стабільність. Був гіркий досвід роботи у минулих компаніях. Знаєш, коли зарплатню місяцями затримують, не виплачують. А зараз мені спокійно, все прозоро та чесно.

Що б сказав собі 18-річному?

Визначайся швидше.

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Це такий гарний старт в моєму розвитку. До ПИВБАРу в мене таке все було, поверхневе.

Льоша Караїм – Пивний Гід THIS IS ПИВБАР. У компанії 4 роки. Починав на позиції бармена.

Привіт. У кожного тут своя історія із THIS IS ПИВБАР. Як починалася твоя?

Я прийшов у 2015 році на позицію бармена. То була ще Пивна №1. Пам’ятаю прийшов на співбесіду, а там ціла комісія мене чекала. Насправді, у той час було дуже складно потрапити до команди.

Як так трапилося, що став Пивним Гідом? Це після Хакатону вирішили провести такий експеримент над тобою?

Так, я встиг попрацювати барменом на різних локаціях. А на Хакатоні була висунута така теорія, що THIS IS ПИВБАР потрібні пивні сомельє, тож мене, Олега Романенко та Ярослава Сердюка перевели у Пивні Гіди. Зі старої гвардії у Пивних гідах залишився лише я. Олежка наразі – інструктор школи стажерів THIS IS ПИВБАР, а Ярік – адміністратор на Тростянецькій.

А чому змінив свою стабільну посаду на щось, чого ще й в принципі не було на ринку?

То був такий челлендж, виклик самому собі. Щось нове, щось цікаве. Та насправді знаєш, скільки разів ми вдаряли у штангу? /Сміється/ Довелося стільки всього вивчити, щоб набити базу знань.

Ок, зараз ти знаєш багатенно. Та все ж, скільки часу приділяєш самонавчанню? Бо кожного дня з ’ являється щось новеньке.

Зараз більш поглиблено вивчаю кожну сферу та стадії пивоваріння. Їжджу на пивоварні. Дуже цікаво дізнаватися, як це все відбувається з точки зору пивовара, технолога. Коли ти знаєш теорія – це одне, а коли стикаєшся із нюансами, то це інше. Як хлопці викручуються, якщо якісь технічні штуки йдуть не за планом. Потім ділюся досвідом на лекціях для персоналу.

Що для тебе важливо у компанії? Зп, сервісна культура, команда?

Відношення між людьми. Дуже важливо, щоб всі розуміли, куди рухається компанія, тобто була спільна ціль. Не так, що один вправо, інший вліво. Щоб всі працювали однією великою командою. Неважливо, яку посаду ти займаєш в компанії, головне, щоб ти розумів для чого ти це робиш, яку цінність створюєш на своєму місці.

Ти 4 роки тут, ніколи не хотілося піти, змінити щось?

Знаєш, у всіх бувають кризи, та потім нас навчили, що не буває кризи, як такої. Буває, що ти сам почав вимагати від себе меншого. Перестав розвиватися, тоді то тобі й здається, що ти застряг. Нащо ти цим займаєшся й все в такому дусі. Та це не так. Чим більше ти розвиваєшся, тим більше ти впевнений і тим більше тобі подобається твоє діло. Плюс наша компанія розвивається сама й крокує кілометровими кроками. І це дуже велика праця керівництва, вони вкладають стільки в своїх людей. Це потрібно цінувати.

Компанія 21 сторіччя, вона яка?

Інноваційна.

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Другий дім. Багато чого значить для мене. Багато чого змінив у моєму житті. З’явилося більше відповідальності, я став більш зібраним, більш сконцентрованим. Кожен день я навчаю молодь, якщо я навчу їх неправильно, то та цінність, яку створює компанія, не буде донесена до гостя. Відповідно, наше бачення Пивної культури стане нічим. Тому так, ми відповідальні за це і я теж.

Плани, мрії, якщо не секрет?

Слухай, та ти ж в курсі, що 40 цілей на 8 місяців прописані, бо ми навчаємося на курсі OLOS. Та якщо прям ось із найближчих, то змінити структуру лекцій, зробити їх більш інтерактивними для стажерів та персоналу.

Купрієнко Лєна – адміністратор THIS IS ПИВБАР на Басейній. У компанії 3,5 роки. Починала на позиції хостес.

Привіт. Яка твоя історія у THIS IS ПИВБАР? Ти 3,5 роки з нами. Багато чого пережила і бачила у компанії.

Авжеж. Працювала Місс Гостинність на Оболоні – це так в нас називають хостес. Потім усвідомила, що хочу розвиватися, хочу кар’єрного зростання.

Компанія підтримала твоє бажання змінити посаду?

Так, звичайно! Спочатку в мене були заняття із теорії, потім практика. У процесі стажування зрозуміла, що ця робота мені справді дуже подобається і все не дарма.

Не складно було адаптуватися? Інша локація, інша команда, інша зона відповідальності.

Звісно, було складнувато. Та ж я у цій компанії давно, стандарти одні й ті ж на всіх локаціях. До того ж, мене підтримував як відділ сервісу, так і кожен співробітник.

А як думаєш, щоб працювати адміном, якими якостями потрібно володіти?

Комунікабельністю, емпатією, тобто розуміти людей, швидко орієнтуватися й допомагати вирішити їх проблеми. Бути лідером для команди.

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Дуже хороша велика компанія, яка дає можливість розвиватися усім співробітникам, не зважаючи на які посади вони прийшли.

Які твої плани, цілі, якщо не секрет?

Хочу розвиватися й далі у компанії, можливо вирости ще на декілька посад. Побачимо. Все можливо.

Каріна Прохоренко – топ - менеджер відділу сервісу THIS IS ПИВБАР. 26 років. В компанії 3 роки. Починала із позиції офіціянтки.

Коли ми познайомилися, ти вже була керуючою THIS IS ПИВБАР на Басейній. Коли потрапила до компанії? Які посади пройшла?

Я починала шлях у компанії на позиції офіціанта. Пропрацювала рік та зрозуміла, що все, я більше цього не хочу. Далі була відпустка та я паралельно ходила по інших закладах, підшукуючи вакансію адміністратора, але досвіду в мене не було, тож мене нікуди не запрошували. А коли повернулася із відпустки, побачила величезний плакат в ресторані, який говорив, що відкрито конкурс і компанія готова взяти людину зі штату офіціантів. Я зрозуміла, – це мій шанс. Написала ессе, чому я, що я готова запровадити, змінити. Далі я пройшла усі кола пекла. /Сміється/ Було таке враження, що мене готують до польоту в космос. Співбесіди, навчання, стажування. І я отримала посаду. Нас було шестеро претендентів на одне місце.

А далі, ти ж і на цьому не зупинилася?

Я пропрацювала адміністратором рік. Це були буремні часи ребрендингу і дуже тяжкий період для компанії. Йшов ремонт, ресторан не закривався, ми продовжували приймати гостей. Тут у нас сиплеться штукатурка, там заляпали когось фарбою. І ти не розумієш куди бігти, до гостей, зачищати їм одяг та пропонувати хімчистку чи заспокоювати персонал, в якого здають нерви. Тоді то я загартувала свою стресостійкість.

Коли ремонт на Оболоні закінчувався, я розуміла, що черга до Басейки дійде у будь-якому випадку і там знадобиться управляючий. І я спланувала своє бажане майбутнє стати менеджером Басейної ще до того, як всі почали обговорювати вакантну посаду.

Одним словом, сигнал до космосу ти відправила?

Так. І не тільки сигнал із бажанням. Я почала читати багато літератури про лідерство, фінансову дисципліну, менеджмент, щоби бути готовою у слушний час. Так і сталося. Через місяць мені подзвонив Hr та запропонувала цю посаду.

А розкажи взагалі про практику ротації кадрів? Це корисно, як вважаєш, змінювати локації, команди?

Це безумовно корисний досвід. Нові виклики. Все нове, нові гості, зрештою. Кожній людині потрібно змінювати картинку. Коли ти постійно в тонусі, немає цього дня бабака.

Каріна, сервіс зараз – серце компанії. І воно фактично у твоїх руках. Чому ти вирішила перейти на ще більш складний рівень, якщо в тебе вже була хороша посада?

Посада стала для мене сюрпризом. Тут також цікава історія. Мене викликали на зустріч із власником компанії, де новина була оголошена у дуже нестандартний спосіб. Андрій Володимирович сказав, що із позиції управляючої ресторану мене зміщають. Я сиділа й розуміла, що всередині все перевертається та мала дослухати до кінця. Далі він пояснив, що потрібна людина ідейна, яка зможе згуртувати команду, повести за собою людей у рамках сервісу. Компанія побачили цей потенціал в мені і в них навіть роздумів не було, кому цю посаду запропонувати. І так як це був новий виклик, досвід, я погодилася.

Ти – приклад успішної молодої керівниці, селф-мейд вумен, як то кажуть. Скільки проводиш часу на роботі?

Моя посада вимагає достатньо гнучкого графіку. Я іноді затримуюсь до другої години ночі в ресторані. Іноді мої робочі дні тривають по 13-14 годин. Але це трапляється все рідше, оскільки, якщо правильно планувати та фокусуватися на задачах, то «запар» не виникає.

Мені можуть подзвонити об 11-й годині ночі вихідного дня перелякані адміни, мовляв, Каріна, допоможи, пропалили гостю куртку, що робити? Ось із такими, трешовими ситуаціями у вихідні дні працюю я. Але я розумію, що це моя зона відповідальності і поки я не дам рішення, нічого не зрушиться із мертвої точки.

Тобто ти і у відпустці із телефоном та онлайн?

Знаєш, вже ні. На третьому році роботи, користуючись усім досвідом управління людьми, я змогла побудувати комунікацію зі своїми підлеглими таким чином, щоб мати змогу поїхати та бути впевненою, що вони приймуть такі само виважені рішення, які б прийняла я. І якщо вже мені напишуть, коли я за кордоном, то це скоріше за порадою.

Одним словом ти виховала команду професіоналів.

Коли менеджер впевнений, що окрім нього ніхто не може зробити краще – це сама велика помилка, яку він може зробити. Якщо ти не виховав у своїй команді людей, яким можеш довіряти, то гріш ціна тобі як менеджеру. Це моя особиста думка.

Згідна із тобою на 100 %. Делегувати дуже складно.

Знадобиться багато часу приділяти своїм підлеглим. Коли до тебе приходять із проблемою, дуже просто сказати ок, я все вирішу сам. А потрібно розповісти, як ще можна вирішити, які можуть бути наслідки, чи приведе те чи інше рішення до потрібного результату. Коли твій співробітник, у процесі діалогу, сам приходить до інших висновків, йде та пробує ще раз й Бінго, все виходить, то ось і так будується командна робота.

В тебе такі правильні думки, звідки ти їх набралася? Навчання, досвід, література?

Із практики. Я не свята, я припускалася багатьох помилок і управлінських також. Тренінги, книжки, досвід інших компаній звичайно потрібно враховувати. Наш попередній операційний директор мав звичку телефонувати мені об 11-й або 12-й ночі, він знав, що я ще на роботі, і пояснював, розказував, я ділилася своїми ситуаціями, де я не можу знайти підхід до команди, де вони ліняться, де ми не досягаємо того результату, що потрібен. В той період життя він був моїм наставником у процесі становлення мене, як керівника. Це дуже допомогло.

Як думаєш, які якості потрібно розвивати у собі, щоби успішно вправлятися із роботою топ менеджера?

Формування лідерства, перш за все. Один у полі не воїн. Ти можеш бути класним, ідейним, у тебе може бути своє бачення, але якщо ти не вмієш “заражати” цим баченням команду, то результат буде посереднім. Тому лідерство – це найперше. Це і про авторитет, і про те, наскільки ти відкритий до спілкування. Наскільки твій підлеглий може підійти та поговорити про свою проблему та як ти реагуєш. Тушиш із порога та звинувачуєш, що сам винуватий, або пояснюєш, ділишся своїм досвідом.

Що б сказала собі 19-річній?

Цікаве запитання. Хмм, якби я знала, як обернеться моє життя, через які труднощі доведеться пройти, скільки сліз пролити, скільки виговорів отримати, я б нічого не змінювала та пройшла цей шлях ще раз. Із порад, можливо із тих інсайтів, що я отримала, я б сказала собі: «Каріна, потрібно планувати. Каріна, потрібно вести нотатник». У 19 років я була абсолютно не командним гравцем. Я була тою самою акулою, що підрізає столи інших офіціантів, сама по собі. Я би поділилася досвідом, що коли ти працюєш командою, всі показники злітають до небес. При цьому ти втомлюєшся менше, а заробляєш більше. Уявляєш, зараз я цьому вчу людей, а сама раніше не знала і не була такою.

Бачиш, ти пройшла цей шлях та виросла сама. Завдяки цьому, твоєму власному досвіду, молодь тобі вірить. Ти чесна зі своїми студентами.

Я коли читаю лекції стажерам, ніколи не малюю ідеальної картинки. Я завжди розказую про свої особисті факапи. Благо їх в мене вистачало на всіх посадах, на всіх локаціях, тому є чим поділитися. Люди не хочуть бачити ідеальну картинку. В житті так не буває. Їм цікаво, що ж там за лаштунками, їм не цікаво бачити робота та жорстку безлику систему, їм приємніші якісь такі людські моменти, прокольчики. Так драйвовіше. Саме тому я ніколи не прошу гостей видаляти негативні відгуки із соціальних мереж. Навіть коли ситуація вирішена, а рішення було дуже дорогим для компанії. Ні разу в житті я не просила гостей про таке. Тому що погодься, коли ти дивишся на сторінку ресторану із рейтингом 4,6 і так, хтось колись поставив одиницю, але вона була справедливою й заслуженою. А якщо копнеш глибше та побачиш, що на ситуацію відреагували, у який саме спосіб її виправили, то кредит довіри до закладу одразу стає набагато більшим. Люди не хочуть бачити ідеал. Люди хочуть бачити щось живе.

THIS IS ПИВБАР для тебе – це..?

Другий дім. Почуття неймовірної вдячності та постійного тонуса. В мене щє ні разу не було можливості розслабитися протягом всього часу, що я тут. І це дуже хороша школа. Якщо ти одних цінностей із цінностями компанії, якщо тобі цікава сфера в якій ти розвиваєшся, то в перспективі це стане твоїм домом. Плюс команда чудових людей, ти відчуваєш безмежну гордість за те місце де працюєш, за співробітників, які виросли під твоїм керівництвом й оці ось палаючі очі гостей – неймовірний драйв, азарт і ти розумієш, навіщо це робиш.

Грецький Діма – кухар, старший зміни THIS IS ПИВБАР на Басейній. У компанії 4 роки. Починав на позиції кухаря гарячого процесу.

Добре, як все починалося? Як сюди потрапив?

Потрапив коли мені було 19 років. Після училища, зовсім нічого не знав.

Із дитинства хотів бути кухарем?

Так. В мене вся сім'я кухарів. Бабуся, мама та навіть дружина кухар. З нею, я до речі, у THIS IS ПИВБАР і познайомився. Пам’ятаю, мені ще 4 чи 5 років було, а я вже вмів картоплю чистити, так все й почалося.

Вдома готуєш? Не набридає, на роботі весь день, потім дружині вечерю?

Вдома готую. Обожнюю готувати, це прям моє, тому й не набридає. Як можна?

Як думаєш, повар, зараз в Україні, – перспективна професія? Порадив би молоді йти у кухарі?

Перспективна. Наразі немає багато спеціалістів на ринку, тож це чудовий шанс для кожного побудувати кар’єру.

Ти вже не лише кухар, ти ще й старший зміни. Які якості в собі розвинув у зв ’ язку із новими обов ’ язками?

Так, зараз відповідаю за команду, за гостей. Все має бути смачно, швидко. Тому відповідальності більше додалося, а з цим і дисциплінованості.

Що б сказав собі 18-річному?

Порадив би бути більш дисциплінованим. Це дуже важливо на кухні. Чим раніше почати виховувати себе, тим краще .

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Ця робота – це моя друга сім’я. Тут мрії збуваються.

Валентин Виродов – управляючий THIS IS ПИВБАР на Басейній. 27 років. У компанії 2,5 роки. Починав на позиції адміна.

Привіт. Скільки у THIS IS ПИВБАР та як усе починалося?

Починав із Тростянецької. Потім мене перекинули на Оболонь, а тоді вже запропонували підвищення. І ось, 5 останніх місяців працюю менеджером Басейної.

Бути адміном – це відповідально. І складно. Ресторанка вона вся така. А управляючим – це ж взагалі, як відповідально. Нащо воно тобі було потрібно, пірнати у цей вир ще глибше?

Так в цьому ж і вся суть. А як інакше? Рано чи пізно, кожен має брати відповідальність. Та якщо вже взяв, то разом із труднощями тобі відкривається щось нове, цікаве. Цього можна боятися, а можна боятися і робити.

Ок. А як із робочим графіком, змінився? Скільки часу проводиш на роботі зараз?

На роботі проводжу багато часу. Та й вдома я увесь в роботі. Комп’ютер, робочі чати, таблички.

А домашні як реагують? Утебе ж маленька донька.

Малій головне, щоб тато був вдома, навіть, якщо він за ноутом. Дружина звісно підтримує. Це було наше обопільне рішення. А далі стало легше.

За ці півроку, що працюєш менеджером, якісь особисті якості в собі розвинув, або може розбудив ті, що спали раніше?

Менеджерство, відповідальність, лідерство. Чесно скажу, коли був адмінов, багато яких проектів хотів впровадити, зараз вони працюють.

Ти суворий керівник?

Суворий, але справедливий. Настрій, що панує у команді, передається гостю. Тому я підтримую правильну атмосферу.

Про те, що яскраві емоції були, навіть запитувати не буду. Вони звісно були і трапляються кожного дня. Розкажи краще про факапи.

Пам’ятаю свій перший день після стажування. Зранку об 11:00 відкрилися, а то була п’ятниця і ти ж знаєш, що кожної п’ятниці та суботи підлога має бути всипана блискучим метафаном. А я забув. І тут приїжджає операційний директор, як раз об 11. А є в нас таке правило в компанії – зробити процедуру невидимою. Я роздав кожному бармену, офіціанту по маленькому пакету блискучок і коли Євгеній Вікторович виходив покурити, ми потроху все і порозкидували. Він коли йшов із ресторану, оглянувся та й каже: «Знаєш, зайшов такий замучений, що й не помітив, яка підлога гарна.» Процедура залишилася невидимою. /Сміється/

Що для тебе важливо у компанії? Зп, сервісна культура, команда?

Сервісна культура. Мені подобається атмосфера. Вона відповідальна, але у той же момент невимушена. Постійний розвиток. Тихенько десь посидіти у кутку не вийде. Тебе все одно це все зацікавить й затягне. Думаю, кожен, хто до нас потрапляє, усвідомлює, що потрібно рухатися та розвиватися. Це дуже круто. Тільки 2 дні тому назад ми були на навчанні і пройшли перший модуль із восьми. Ти і навчаєшся і заодно відволікаєшся від рутини, а ось тоді то і приходять нові ідеї.

Що б сказав собі 18-річному?

Головне – не боятися. І вчитися. Не зупинятися та бігти із зони комфорту. Як тільки відчуваєш, що тобі зручно – змінюй. Так ти стаєш сильнішим.

Молоді радиш йти до ресторанної сфери, пробувати себе і свою першу роботу тут?

Та я взагалі то сам молодь.

Ти так, а ось зовсім молодим, 18-річним, скажемо. Це буде для них перспективно?

Звичайно раджу. Дивись, ресторанна сфера – до неї найпростіше потрапити, коли ти взагалі без досвіду. Ти можеш паралельно вчитися та поєднувати із роботою. Я у 18 років працював кальянщиком, потім барменом, далі адміністратором. А коли випускаєшся із університету, в тебе вже є хороша робота і досвід. Чим раніше почнеш – тим швидше чогось досягнеш.

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Це велика сім’я. Зі своїми цінностями, традиціями. Знаєш, як от збиратися разом у батьків на свята. Так і в нас є своя культура, свої погляди. Ми не такі, як усі, саме цією культурою. Усвідомлюю, що в компанії зараз вже приблизно 600 співробітників і 590 із них я знаю. Величенька сімейка.

Альона Пріменко – адміністратор THIS IS ПИВБАР на Оболоні. У компанії 3 роки. Починала із позиції ранера.

Альонка, у ПИВБАРі ти 3 роки, а ось у ресторанці скільки? Давно вже тут?

Так, 13 років у ресторанній сфері.

Ніколи не подумувала змінити професію? Хоча, знаю, ти надзвичайно комунікабельна, тож спілкування із людьми, це – прям твоє. Та все ж.

Я дуже енергійна людина, офісна робота або щось спокійне мені ніяк не підійде. Тому навіть думати про інше не хочу.

Молодим людям, радила б спробувати себе у ролі офіціянта?

Звичано. Це розвиває комунікаційність, ти стаєш більш відкритим. У будь-якому разі, це знадобиться в житті. Та й після роботи офіціантом тобі вже нічого не страшно.

Це взагалі шанована професія в Україні, Києві? Ніколи не стикалася зі стереотипами?

Слухай, та частенько. Бувало таке, що офісні працівники запитували, чому мають залишати чайові, це ж просто робота офіціанта. Вони теж добре роблять свою справу, але премії за кожне виконане завдання не отримують. Я пояснювала, що, в першу чергу, офіціант дарує емоції, а потім вже виносить страви й приймає замовлення. А коли дізнавалися, яка зп у фіців, а зп може бути у рази більшою, ніж у офісників, то якось починали визнавати це професією. /Сміється/

Думала залишити це запитання наостанок, та давай одразу, якщо ми вже до цього підійшли. С кільки заробляє хороший офіціант? Питаю саме тебе, бо ти була однією із найкращих.

Багато. Чесно багато.

Добре, а чому ж тоді ти перейшла на іншу посаду? Кожен день живі гроші проти зп двічі на місяць. До того ж відповідальності у рази більше.

Можливо, прийшов час. Якщо довго стояти на одному місці, то який в цьому сенс і драйв?

Як розслабляється адміністратор Альона?

В мене є хоббі. Я замаюся волейболом і на тренуваннях отримую адреналін та позитивні емоції.

За час роботи адміном, якісь нові якості розвинула? Щось накопала цікавенького в собі?

Так. В першу чергу відповідальність. Брати її страшнувато, тяжко, але атмосфера закладу, люди – це все на тобі, тож без відповідальності ніяк.

Що б сказала собі 18-річній?

Ніколи не зупиняйся. Якщо дуже хочеться, то зроби.

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Друга сім’я, другий дім. Ми разом росли й розвивалися.

Саша Тарапата – бар менеджер мережі ресторанів THIS IS ПИВБАР. В компанії 5,5 років. Починав із позиції бармена.

Саш, ти не перший рік тут. З чого все починалося?

Починав із позиції бармена. 2 роки пропрацював на цій позиції. Дуже старався, завжди намагався робити більше, ніж від мене очікували. Потім зрозумів, що хочу розвиватися далі, почав читати книжки, навчатися. Про позицію бар менеджера навіть і не думав, бо усюди просять досвід роботи. Що з того, що я все знаю, без досвіду тебе нікуди не візьмуть все одно. Подумував перейти у адміни.

Тобто підвищення запропонували за 2 роки?

Так. В один прекрасний момент до мене підійшов тодішній бар менеджер й покликав на зустріч із шефом, де мені й запропонували нову посаду.

Ніколи не подумував піти із компанії? Так, каверзні запитання також будуть?

А я й пішов. Після реберненгу майже на 1 рік випав із процесу. Все почало настільки швидко змінюватися та ще й Тростянецьку почали будувати, а там більше 100 сортів пива. А ти знаєш, що за задумкою там мало бути тільки пляшкового 200. А я до цього ніколи бари не проектував. Люди, розклад, інвентар, асортимент. Як тільки все запустилося, я згорів. Й звільнився. Та за 11 місяців повернувся.

Чим пишаєшся?

Проект Beer Education наразі вже нараховує більше 20 івентів. І всі відбулися за участю крутих спікерів та пивоварень, як українських, так і міжнародних. Пивні сомельє, старші бармени значно виросли у професії. Якось прийшли ми до того моменту, коли все пішло не так. Сервіс герої погано розбиралися у пиві. Пивні Гіди тільки з’явилися. Тож ми розробили таку навчальну програму, що і Пивні Гіди підтягли знання, почавши навчати офіціантів. Наразі і вони кайфують від процесу навчання молоді й самим офіціантам зрозуміліше, ніж коли самим доводилося все вчити.

Якими якостями повинен володіти бар менеджер?

Справедливістю.

THIS IS ПИВБАР для тебя – це?

Круте місце роботи, що навчає й дає можливість рости. А це не усюди є. Багато компаній хочуть отримати вже готового спеціаліста, а THIS IS ПИВБАР таких спеціалістів виховує.

Женя Світенко – старший бармен THIS IS ПИВБАР на Оболоні. В компанії 2 роки. Починав із позиції бармена.

Привіт. Як потрапив до THIS IS ПИВБАР?

Прийшов на позицію бармена.

Не на барбека навіть?

Ні, вже був 10-річний досвід роботи барменом.

Що найперше подумав, коли потрапив до THIS IS ПИВБАР?

Співбесіду проводив бар-менеджер Саша, розказав багато про пиво. Я здивувався, як воно може бути таким різноманітним.

Кажеш, що працював у барній сфері. Чому тоді ПИВБАР, адже заклад спеціалізується на пиві. І його тут більше 100 сортів і потрібно ж було стільки нового вчити.

Компанія одразу мені здалася дуже амбіційною, інноваційною, сподобалися залученість, проекти, люди. Нову пивну культури вони позиціонували на рівні із винною. Одразу відчув, що це мені дуже близько і хотілося вже швидше зануритися у все це, розібратися у пиві, зрозуміти, що є не тільки світле та темне. Поглинути інформацію, якою раніше не володів.

Як швидко запропонували підвищення?

Я пропрацював 1,5 роки на Тростянецькій і в один прекрасний момент підійшов бар-менеджер із запитанням, чи не хотів би я розвиватися далі. Я сказав, що звісно хочу. Взагалі, подумав, що він пропонує якийсь новий проект чи корпоративне навчання. Потім Саша зателефонував і попросив під’їхати на Оболонь, щоб познайомитися із менеджером ресторану. Я приїхав і мені сказали, що працюватиму старшим барменом. Був трохи у шоці.

У зв ’ язку із новою професією, ти якісь в собі нові якості розвинув, виховав? Ти ж зараз вже не працюєш із гостями, а більше із командою.

Насправді, було дуже тяжко на початку. Новий колектив, нова посада, нові обов’язки, більше відповідальності. Відповідальності за команду та свій підрозділ. А ти ж розумієш, що напої у ПИВБАРі мають бути ідеальними. Іноді телефонував Саші, казав нащо ти мене сюди відправив. Не хочу. Давай я краще повернуся на Тростянецьку.

Та це ж добре, виходити із зони комфорту?

Так, поступово почав приймати цей виклик. Почав розвиватися й будувати ту команду, яка б могла зробити ривок і досягти поставлених цілей. Багато працював над собою, бо потрібно було шукати підхід до кожного свого підлеглого, оскільки усі різні за характером, темпераментом. Це також було в новинку. Та були люди у компанії, що підтримували і зараз значно легше. На минулу посаду вже не прошуся. І це дуже класно, особливо, коли бачиш результат, бачиш, наскільки виросла твоя команда. І це насправді найкраща мотивація. Це примушує рухатися вперед і рости.

Що б сказав собі 19-річному?

Вмикай голову частіше. Досить займатися фігнею, коли є компанія, що готова навчати та розвивати, то давай вчися й розвивайся.

THIS IS ПИВБАР для тебе це..?

Нове. Нове щось, що перевернуло моє розмірене життя, дало впевненість, поштовх до розвитку та самовдосконалення.

Саша Отдєлєнцева – сервіс менеджер мережі ресторанів THIS IS ПИВБАР. 2,5 роки у компанії. Починала на позиції офіціанта.

Привіт. Тут у кожного своя історія знайомства із THIS IS ПИВБАР. Як почалася твоя, коли?

Знайшла вакансію в інтернет, відгукнулася, мене запросили на співбесіду. Пам’ятаю, разом з HR до мене вийшов управляючий ресторану. Провів екскурсію, розказав про місію компанії, про сервісну культуру. Я була приголомшена. Я ж до цього ніколи не працювала у такому великому ресторані, у такому красивому ресторані. Працювала у закладі із 4 сортами пива. А тут сказали, що буде 100. Я така мм. Ну нічого, вивчу. Та й це здалося мені дуже цікавим.

Як швидко запропонували підвищення?

Попрацювала офіціантом десь рік. Як раз мала закінчувати магістратуру, тож потрібно було готуватися до дипломної роботи. Оскільки я хотіла його написати самостійно, не купляти, не замовляти, то перейшла на позицію хостес. Мені здавалося, що так у мене буде більше вільного часу, оскільки я менше втомлюватимуся після змін. Так і сталося. Закінчила університет на відмінно, отримала диплом та повернулася до посади офіціантки. За 3 місяці, десь під новий рік, мені зателефонувала Каріна – директор відділу сервісу та запропонувала зустріч. Я насправді трохи злякалася. Думала вже все, звільняють. Потім була довга, але захоплююча співбесіда. Пам’ятаю, навіть не запитала який розклад, яка зарплатня очікуватиме на цій посаді. Просто все було так цікаво, мені розповідали, чим займатимуся, якщо мою кандидатуру затвердять. І вже 1 січня була моя перша зміна.

Зараз ти працюєш, по великому рахунку, із негативом. Так, у THIS IS ПИВБАР зразковий сервіс, та все ж , трапляються негативні випадки. Як вправляєшся з емоціями гостей та своїми?

Спочатку я дуже хвилювалася, як подзвонити гостю, що сказати. Та Каріна мене навчила будувати розмову із такою думкою в голові, що яка б ситуація не сталася, яка б складна розмова мене не чекала, вона все одно вирішиться позитивно. І кожен раз так і відбувається.

А хороші моменти теж є у твоїй роботі? Що із останнього запам’ яталося?

Останній кейс, що приносить емоційне задоволення і мені і Каріні – це нагородження співробітників за wow сервіс для гостей – це коли сервіс герой виходить за рамки просто якісного сервісу та проявляє піклування, використовуючи індивідуальний підхід, щоб здивувати гостя. Ми моніторимо такі історії й підбираємо так само індивідуальні подарунки. І це такий кайф, коли ти можеш побачити щирі емоції твоїх співробітників, порадувати та змотивувати на подальші wow історії.

Якими якостями, на твою думку, має володіти менеджер із сервісу?

Відкритість, чесність, емпатія, емоціональна стабільність.

Як розслабляється сервіс-менеджер Саша?

Сервіс менеджер Саша любить читати, я доволі непогано танцюю. В дитинстві 2 рази складала іспит до балетної школи, думала, що стану балериною. Люблю відвідувати із чоловіком нові заклади. Це ж і для роботи потрібно, чи не так?

Компанія 21 сторіччя – вона яка? Ти – представниця young generation . У компаніях радянського типу ніколи не працювала.

Вона трендова, стабільна й дуже тепла, якщо розумієш, про що я. У всіх відношеннях та розуміннях цього слова. Якщо казати про нас, про THIS IS ПИВБАР, то це і про відношення між співробітниками і між співробітниками та гостями.

Що б сказала собі 18-річній?

Я б дала собі можливість 1 рік не йти до університету.

Навіщо? Щоб визначитися із професією? Подумати?

Ні, не подумати. Попрацювати. Зараз, із цим досвідом, мені було б набагото цікавіше отримувати освіту й навчатися.

Для тебе THIS IS ПИВБАР – це?

Це дім. Це сім’я. Таке відчуття, ніби це все, все що є.

Саша Гусар – адміністратор THIS IS ПИВБАР на Харківському. У компанії 2,5 роки. Починала із позиції ранера.

Привіт. Як потрапила до ПИВБАРу? І чому тендітна дівчинка зацікавилася пивним закладом?

А тут взагалі цікава історія сталася. Мені дуже хотілося працювати у THIS IS ПИВБАР, але вільна вакансія була тільки на Оболоні, та це дуже далеко від мене. Тож я вирішила, пошукати десь у іншому місці і влаштувалася до другого закладу. А якось ми із подругою зайшли відпочити до THIS IS ПИВБАР на Тростянецькій. То був мій перший візит до щойно відкритого ресторану, бо я жила у іншому районі міста і раніше тут не була. Я побачила офіціантів із рацією, привітних хостес, який крутий сервіс й зрозуміла, що хочу працювати саме у цьому THIS IS ПИВБАР. Вже за місяць я звільнилася та ціленаправлено прийшла на Тростянецьку.

Офіціанти добре заробляють, чому перейшла на іншу позицію?

Знаходячись довго на одному місці, мені здається, що все одно, рано чи пізно, захочеться змін. І в тебе є 2 варіанти, або розвиватися у компанії, або змінювати компанію. Йти із THIS IS ПИВБАР я не хотіла, тож пішла на стажування.

Слухай, ну адмін – це, як на мене, дуже стресова робота. Ти відповідаєш за все на своїй зміні. Не складно було адаптуватися?

Адміністратор працює із гостями та з командою. Коли ти офіціант, ти всеодно працюєш із гостями. Якби я прийшла із офісної роботи й не працювала раніше із людьми, то було б складно. Плюс офіціантом я ж на цій локації працювала, знаю гостей та все тут.

Які якості в собі розвинула за час роботи на новій позиції?

Мабуть не нові, прокачала існуючі. Стресостійкість, наприклад. Коли ти офіціант, ти можеш дозволити собі трішки більш емоційно зреагувати на ситуацію. Коли ти адмін, на тебе дивиться вся команда і потрібно вміти себе контролювати. Своїм власним прикладом ти маєш показати людям, як варто себе поводити, а як ні. Не кажу, що в мене завжди на 100% виходить. Але я стараюся.

Якісь прикольні випадки із гостями траплялися на твоїй, вже адмінській, пам ’ яті?

Нещодавно відправила нашу футболочку, що її даруємо до Дня народження, у Німеччину. Зайшли гості, розповіли, що їх друг переїхав до Берліну та сьогодні святкує День народження, а вони думають над тим, щоби йому такого подарувати. Я запропонувала відправити нашу фірмову футболку. Гості дуже зраділи.

Який твій слоган?

Якщо хочеш, то знайдеш 1000 можливостей, якщо не хочеш, то знайдеш 1000 відмовок.

Для те бе THIS IS ПИВБАР – це?

Частина життя. Тяжко себе вже уявити без ПИВБАРу. Навіть коли вдома, то думками тут, заходжу до корпоративної пошти, графіку завдань.

Плани, мрії?

Розвиватися, рости далі.

Ірина Мариніна

Ірина Мариніна – HR-директор мережі ресторанів THIS IS ПИВБАР. Поставимо 9 актуальних запитань, щоб з'ясувати, який же він – співробітник майбутнього і той, кого чекають сучасні компанії вже зараз.

Привіт. Для початку все ж розкажи, скільки працюєш в HR сфері і в чому для тебе цінність цієї професії?

В HR сфері я працюю 13 років, починала з позиції фахівця кадрового діловодства, рекрутера. З 2015 займаю посаду HR директора. Цінність даної професії вже давно не зводиться до управління процесами: кадрове діловодство, рекрутинг, навчання. В першу чергу, HRD – це бізнес партнер, який створює довгострокові рішення та реалізує загальну стратегію компанії.

Сервісна культура THIS IS ПИВБАР відрізняється від інших компаній, правда ж? А чому ти, власне, приєдналася до команди? Ресторанна сфера не найпростіша, та й зараз всі прагнуть скоріше в IT.

Саме сервісна культура THIS IS ПИВБАР і була ключовим моментом при прийнятті рішення.

Дійсно, в ресторанному бізнесі, як ні в якій іншій сфері HR може проявити себе в повній мірі, на відміну від IT, де в основному функція зводиться до рекрутингу.

Ок, для тебе особисто, що змінилося за час роботи в компанії? Інсайти? Відкриття?

Повинна відзначити, що даний бізнес – найбільш динамічний, з огляду на активне зростання і розвиток компанії, трансформацію бізнес стратегії. Необхідно перманентно відстежувати нові тренди, знаходити нові інструменти, підходи до управління.

Не секрет же, що ринок, технології, суспільство, покоління Z і все взагалі розвивається неймовірно швидко. Давай поговоримо про людей, яких ти чекаєш в команду. Якими якостями вони повинні володіти?

Безсумнівно, в компанії, яка надає такий продукт, як сервіс на вищому рівні ми шукаємо, у першу чергу, клієнтоорієнтованих людей, які розділяють цінності компанії. Завдання рекрутера – побачити потенціал та бажання кандидата.

Резюме, досвід, освіта, мотиваційний супровідний лист? Що важливіше при прийомі на роботу?

Це все – елементи однієї картини. Але без живого спілкування, розуміння наскільки у кандидата розвинена емпатія, чи відчуває він наш продукт, пазл не складеться. Жоден кандидат не залишиться без уваги. Якщо є потенціал, ми забезпечимо йому якісне навчання та надамо можливість набути досвіду.

Кого точно не візьмеш?

Того, хто не вбачає у іншій людині цінність, адже кожен гість для нас унікальний. Він гідний найкращого сервісу.

Як відбувається процес адаптації нового співробітника в компанії? Хто його супроводжує, навчає? Як швидко співробітник отримує підвищення?

• Навчання – обов'язковий етап циклу досвіду співробітника.

• Після співбесіди кандидат направляється до школи THIS IS ПИВБАР – це 4 прекрасні дні, під час яких працівник не тільки отримує професійні знання, а й знайомиться з візією, місією, цінностями компанії, вивчає сервісну культуру.

• Наступний етап – стажування, яке спрямована радше на закріплення знань, отриманих в школі. Таким чином відбувається плавний перехід та вступ на посаду.

• Індивідуальний супровід співробітника, при якому керівник визначає потенціал та можливість переходу на іншу позицію відбувається після 6 місяців перебування на початковій посаді.

У THIS IS ПИВБАР працює багато молоді. Твої поради, швидше роботодавцю, як справлятися з цими молодими та буйними головами?

До 2020 року 50% ринку праці дійсно складатимуть мілленіали, мотивація яких кардинально відрізняється від покоління X.

Наше завдання – залучити (використовуючи social media рекрутинг), надихнути (сильною, драйвовою сервісною культурою), побачити в кожному молодому колезі потенціал й розвивати його.

Що почитати, подивитися? Рекомендації від Іри.

Тоні Шей «Доставляючи щастя», Карл Сьюелл і Пол Браун «Клієнти на все життя», «45 татуювань менеджера» М. Батирова.

І останнє, що побажаєш тому, хто стоїть на порозі вибору професії або хоче її змінити? Як зважитися?

Едгард Берроуз, який написав всесвітньо відомі твори про Тарзана, почав писати після 35 років. До цього перепробував професії військового, поліцейського, господаря магазину, шукача золота.

І таких прикладів тисячі. Немає нічого неможливого.

Якщо є сумніви і страхи, раджу завжди ставити собі запитання: «Чи щасливий я?» Чи не це найважливіше в житті кожної людини?